Коли сьогодні дивишся на бойову карту бригади «Голані» в Лівані, легко розпізнати кілька знайомих місць: Бофор, Літані, Салукі та гора Йогмор. Третину року бійці перебувають на цій території, стикаючись зі знайомими місцями за нових обставин, які виглядають по-різному з точки зору кожного батальйону.

Хоча розвідувальний батальйон «Голані» був на передовій захоплення Бофора і діяв самостійно на Літані, батальйон 12 просувався від Ель-Тайби до гори Йогмор, а батальйон 13, одні з перших сил, що перетнули кордон, просувався через Кантару до Салукі. Як пояснили офіцери з оперативного управління, хоча завдання батальйонів були географічно та оперативно різними, усі вони були частиною спільних зусиль бригади.

На вістрі списа до Літані та Бофора – Розвідувальний батальйон

Лише опинившись на берегах Літані, розвідники усвідомили шлях, який вони пройшли за місяці, відколи надійшов наказ «Увійти до Лівану». Але щоб зрозуміти, як вони туди потрапили, потрібно трохи повернутися назад.

«Я дуже добре пам’ятаю момент прийняття рішення», — починає капітан А’, який донедавна був офіцером з оперативного управління розвідувального батальйону. «Ми були в Рафаху, ще глибоко в місії переслідування залишків терористичних гнізд на півдні Сектору Гази, і можна сказати, ми відчували наближення змін». Як покоління, що виросло на історіях героїзму з Зони Безпеки, оперативне передчуття зливалося з глибшими почуттями. 

Відповідальність А’ була величезною: як офіцер з оперативного управління підрозділу, він відповідав за планування та управління операціями від початку до кінця. Коли я прошу його окреслити маршрут, що вів до «великих» цілей, він обирає хронологічний порядок, починаючи з першого входу до села Ель-Тайба, розташованого неподалік від Місгав-Ам.

«Це був перший бій бригади», — згадує він, — «повне захоплення села, бої, знищення касби з терористами та інфраструктури, збудованої всередині неї». Там вони почали розуміти закономірність, яка повторюватиметься — терор ховався всередині будинків, у місцях, що вважаються цивільними. «Ти заходиш і знаходиш багато зброї, неможливі кількості, і багато ознак «Хезболли». 

Після виконання завдання в Ель-Тайбі вони продовжили рух до села Дір-Сіріян, розташованого на південь від Літані, як частину підготовки до операції за самою річкою. Вже на шляху вони пережили бої, які ретроспективно можна визначити як одні з найскладніших, з якими розвідувальний батальйон стикався останніми роками. 

Після Дір-Сіріян були Мардж’юн і Кантара на півдні Лівану. Вхід до Кантари був отриманий з дуже коротким попередженням, як частина рішення про розширення зони контролю. Одним із висновків, що залишилися в пам’яті офіцера з оперативного управління з цієї операції, була зброя, захована в автомобілі швидкої допомоги. «Це вже не дуже дивує, але щоразу ти отримуєш той самий ляпас. Щоб зрозуміти, наскільки тут моральне спотворення, і особливо прірву між нами і ними».

На певному етапі розвідувальний батальйон наблизився до одного з об’єктів, на який він націлювався з самого початку — річки Літані. «Пересування було дуже складним. Не просто ходьба, а прокладання маршрутів через густі зарості та виявлення загроз по дорозі. Кожен метр планувався заздалегідь. Приблизно через 36 годин, коли ми стояли перед водою — це були одні з найсильніших моментів, які я відчував як боєць і як людина».

Незважаючи на значний рубіж, це аж ніяк не був кінцевий пункт: «Вже наступного ранку ми вступили в бій з 2 терористами, а пізніше ще один багатоденний бій проти 5, які окопалися в підземному комплексі». Після встановлення присутності на берегах річки настала фаза підготовки переправ для бронетехніки та підготовки до захоплення Бофора.

Операція проводилася всією бригадною бойовою групою, але розвідувальному батальйону було доручено захопити сам форт. «Ми просувалися через Йогмор, відбиваючи безперервний вогонь від вибухових дронів і мінометів, а по дорозі ми також ліквідували 2 терористів, які чекали приблизно за 150 метрів від стін». У самому комплексі були знайдені всі ознаки тривалої присутності сил «Хезболли», від підготовлених бойових позицій до матраців і їжі, але самих терористів вже не було.

Наприкінці нашої розмови капітан А’ просить висвітлити також тих, для кого і за чиєї підтримки вони діють: «Мені важливо згадати полеглих підрозділу, поранених, родини загиблих і наших родин, які підтримують нас великим заохоченням. Вже багато місяців усе, що ми робимо, — це заради одного: захистити мешканців Півночі та забезпечити, щоб наступного разу, коли вони повернуться додому, вони зробили це в іншій реальності».

Єдина піхота, що піднялася на гору Йогмор –

Батальйон 12

Від Аль-Тайби через Дір-Сіріян до Літані та гори Йомор – протягом 4 місяців Батальйон 12 майже безперервно діє, проводячи серію наступальних та оборонних місій глибоко на півдні Лівану. «12-й не відмовляється від завдань», — каже капітан Ш’, оперативний офіцер батальйону, — «це речення, яке командир батальйону сказав мені на початку бойових дій, і це стало нашим способом життя. Спочатку ми кажемо «так» — а потім з’ясовуємо, як це виконати».

Для нього вступ до Лівану відбувся незабаром після того, як він обійняв свою посаду. «Це було дуже раптово», — згадує він, — «раптом ти опиняєшся відповідальним за координацію всієї оперативної діяльності батальйону, як усі сили пов’язані між собою, щоб операція була успішною від першої до останньої миті».

Першим завданням бійців було село Ет-Тайба, розташоване поблизу кордону, з довгою історією боїв. Тут також повторився той самий шаблон: комплекси, які “Хезболла” розробляла роками, без розрізнення між “цивільними” та “військовими”, і їхнє поступове, день за днем, розбирання. Ті ж операції тривали в селі Дір-Сіріян, і фактично майже всюди, де вони просувалися.

“Вже в перший тиждень боїв батальйон зіткнувся з одним зі своїх значних боїв. “У тому інциденті було ліквідовано 8 терористів, без втрат з нашого боку”, – згадує капітан Ш’. “Це було дуже точне закриття кола, але крім того, це показало нам, як виглядають бої в Лівані – з ворогом, що ховається і намагається атакувати здалеку”. 

Пізніше бійці 12-го батальйону досягли річки Літані. Там місія змінилася з суто безперервного наступу на утримання та оборону території – проактивні рейди та забезпечення маршрутів, які дозволили бригаді продовжувати наступ. “У наступі ви постійно знаєте, куди просуваєтеся”, – пояснює офіцер з операцій. “В обороні робота ще складніша. Ви повинні знати кожен будинок, пагорб і маршрут, і досягти стану, коли не буде жодної точки, з якої ворог може вас здивувати”.

Наступним завданням було також одне з найісторичніших – гора Йохамор. “Ми були першим батальйоном, який досяг її”, – з гордістю каже він, – “і єдиним, хто піднявся на неї пішки. Це був дуже складний наступ, по складній місцевості, але для нас це був ще один ланцюг у ланцюгу, який почався місяцями раніше в Ет-Тайбі”.

Для нього історія батальйону, і, можливо, всієї бригади, вимірюється не лише “великими” битвами. “Люди пам’ятають гору Йохамор або Літані та Бофор, але зрештою, справжній виклик – це вставати щоранку і робити те саме з серйозністю та ретельністю. Ще один рейд, ще один пошук, ще один комплекс для очищення – були дні, коли ми проходили через 15-20 різних місць. Ось так “Голані” змінює реальність на місцях і робить усе, щоб мешканці Півночі могли повернутися до безпечнішого дому”.