Незабаром після того, як 16 бійців 4-ї когорти Розвідувального батальйону Голан завершили восьмимісячну підготовку на навчальній базі бригади Голані та приєдналися до підрозділу для поглибленої підготовки, їхній шлях змінився – так, як не було передбачено жодною навчальною програмою. Замість продовження звичайної послідовності, вони приєдналися до решти бійців розвідувального батальйону, призначених для дій на північному напрямку з акцентом на Голанські висоти, і вступили в бойові дії в Лівані.

Протягом наступних тижнів вони воювали разом з рештою сил роти, а потім інтегрувалися в бойові дії на північному напрямку. Після їх завершення вони повернулися, щоб закінчити решту чотири місяці підготовки, яка кульмінувала цього тижня в оновлених «кульмінаційних навчаннях», що, здавалося, були побудовані повністю на основі бойової реальності, з якою вони зіткнулися і вже мали досвід з перших рук.
«Все, маршрут закінчено, тепер ми їдемо до Лівану». Не випадково саме цими словами командир роти, капітан Д., звертається до своїх підлеглих – він обирає відкрити нашу розмову. Вони, мабуть, більше за все, найточніше описують складну реальність, яка вплинула на багато підрозділів і бригад останніми роками.

«Я пам’ятаю, як зібрав хлопців на самому початку операції «Ревучий лев» і повідомив новини», – згадує він. «Це складно: спочатку ми хвилювалися щодо переходу бійців від навчального мислення до бойового. Але на практиці вони прибули з великою мотивацією, знаннями та готовністю – повноцінна команда в усіх сенсах цього слова».

З цього додаткового досвіду, якого не кожен боєць отримує на початку своєї бойової служби, були побудовані «кульмінаційні навчання», що завершили повну підготовку. «Ми намагалися взяти все, чого вони навчилися протягом року, і стиснути це в один тиждень», – каже капітан Д. «Від базових бойових дій на відкритій місцевості, через маневрування в населених пунктах, вистежування, тренування із затримання та всі навички, які вони здобули протягом курсу та бойової діяльності».

Але виклик не обмежується професійним змістом. Протягом тижня бійці пройшли близько 80 кілометрів гірською місцевістю, починаючи з висоти близько 450 метрів і закінчуючи на висоті близько 2200 метрів над рівнем моря, на вершині гори Хермон.

Це може вас здивувати, але ця історія насправді почалася в найбуденнішому місці – казармах бійців. «Вони лягають спати, знаючи, що на них чекають кульмінаційні навчання, але не знаючи точно, коли вони почнуться», – ділиться командир роти. «Серед ночі їх піднімають з ліжок, повідомляють про масштабну атаку, і за лічені хвилини вони входять у сценарій».

«Звідси «кульмінаційні навчання» – це, по суті, одна довга історія – масштабний напад на Ізраїль з півночі», – пояснює капітан Д. У такій ситуації, уточнює він, бійці повинні спочатку зосередитися на зупинці атаки.

Таким чином, протягом перших 48 годин кульмінаційних навчань вони практикували «оборону». Лише після цього ситуація змінилася, і сили перейшли в наступ, просуваючись до «ворожої території» та ініціюючи серію подій, що імітували північний театр бойових дій: бої на відкритій місцевості, захоплення села та пересування разом з групами екстреного реагування та місцевими офіцерами безпеки в пагорбах, характерних для Голанських висот.

Ці можливості формуються з першого дня курсу. Після восьми місяців навчання на навчальній базі бригади Голані бійці прибувають на додаткові чотири місяці до підрозділу, протягом яких вони зосереджуються на навігації, вистежуванні, міських бойових діях, поглибленій бойовій підготовці, нічних операціях, управлінні дронами та глибокому ознайомленні з місцевістю.
Дійсно, ще до «кульмінаційних навчань» бойова реальність вже стала невід’ємною частиною підготовки. За словами капітана Д., діяльність у Лівані довела, наскільки можливості, наголошені на курсі, відображаються на полі бою. «Хезболла ховає зброю і маскує її всередині будинків», – демонструє він, – «і нам вдалося знайти її лише завдяки гострому зору бійців. Їхній досвід очевидний у найдрібніших деталях».

Поки ви читаєте ці слова, нові бійці розвідувального батальйону вже завершили «кульмінаційні навчання» і отримали значок, над яким так наполегливо працювали більше року. Але для них кінець курсу – це не просто миттєве захоплення, а стартовий постріл для чогось набагато більшого, чого вони вже хочуть більше: «Сьогодні, тепер, коли вони знають, що таке справжня бойова діяльність, вони ще більше прагнуть знову вступити в бій і виконати місію. Ми отримали когорту бійців, які проявляють ініціативу і дуже добре розуміють своє «чому» – і це вже успіх».