Песах Бенсон • 7 липня 2026 року
Єрусалим, 7 липня 2026 року (TPS-IL) — Ізраїльські дослідники виявили, що частинки шин, які залишаються на дорогах, можуть бути довготривалими джерелами хімічного забруднення, потенційно дозволяючи забруднювачам потрапляти з ґрунту в харчові культури.
Кожна поїздка на автомобілі залишає після себе більше, ніж вихлопні гази. Коли шини зношуються об дорожнє покриття, вони виділяють дрібні частинки гуми, які накопичуються в ґрунтах та водоймах поблизу доріг і автомагістралей. Нове ізраїльське дослідження показало, що ці частинки є не просто пасивними мікропластиковими відходами, а можуть продовжувати виділяти хімічні забруднювачі, які можуть потрапити до харчових культур.
Щорічно у світі виробляється приблизно 1,5 мільярда шин, і частинки зносу шин все частіше визнаються основним джерелом забруднення мікропластиком. Ці частинки можуть потрапляти на сільськогосподарські угіддя через атмосферні опади, стік з доріг, зрошення стічними водами та біосоліди — оброблені тверді відходи стічних вод, які іноді використовуються як сільськогосподарські добрива.
Дослідження, проведене Чао Гао, професором Бенні Шефецом та доктором Евіатаром Бен Мордехаєм з Єврейського університету в Єрусалимі, надає нові докази того, що самі частинки зносу шин поступово виділяють хімічні добавки в сільськогосподарські ґрунти, де забруднювачі можуть поглинатися рослинами і потенційно потрапляти в харчовий ланцюг.
Опубліковане у рецензованому журналі Environmental Research дослідження відповідає на важливе невирішене питання у вивченні забруднення шинами: чи просто накопичуються частинки шин у навколишньому середовищі, чи продовжують виділяти хімічні сполуки після потрапляння в ґрунт.
Попередні дослідження виявляли хімічні речовини шинного походження в овочах і демонстрували, що рослини можуть поглинати ці речовини. Однак у багатьох з цих експериментів хімічні речовини вводили безпосередньо в ґрунт або воду, а не досліджували фактичні частинки шин в умовах, призначених для відображення реального впливу на навколишнє середовище.
Нове дослідження показує, що самі частинки служать хімічними резервуарами.
«Наше дослідження показує, що частинки зносу шин — це не просто пасивний мікропластик, що накопичується в навколишньому середовищі», — сказав доктор Евіатар Бен Мордехай, автор-кореспондент дослідження. «Вони поводяться як коротко- і довгострокові резервуари хімічних речовин, поступово виділяючи забруднювачі в ґрунт, де вони стають доступними для поглинання рослинами».
Для вивчення цього процесу міжнародна дослідницька група вирощувала люцерну та салат у сільськогосподарському ґрунті, що містив концентрації частинок зносу шин, подібні до тих, що вимірювалися поблизу доріг та сільськогосподарських угідь. Потім дослідники відстежували шість поширених сполук шинного походження, коли вони переміщалися з частинок у ґрунт і, зрештою, у тканини рослин.
Дослідники виявили, що частинки шин виділяють забруднювачі через двостадійний процес. Деякі хімічні речовини швидко переміщуються з поверхні частинок у навколишній ґрунт, тоді як інші повільно дифундують зсередини гумового матеріалу з часом. Це означає, що частинки шин можуть продовжувати постачати забруднювачі в сільськогосподарські системи довго після їх відкладення.
Серед досліджених сполук 1,3-дифенілгуанідин (DPG), хімічна речовина, що використовується у виробництві шин, викликала особливе занепокоєння, оскільки він безперервно виділявся з частинок шин, зберігався в ґрунті та накопичувався як у люцерні, так і в салаті. У салаті концентрації DPG були значно вищими, ніж у кількох інших досліджених сполук шинного походження.
Дослідники також виявили 6PPD-хінон, високотоксичну сполуку, що утворюється при розпаді шинної добавки 6PPD, як у ґрунті, так і в рослинах. Це відкриття викликає подальше занепокоєння щодо впливу частинок шин на навколишнє середовище та їх переміщення через сільськогосподарські системи.
Дослідження також виявило продукти трансформації, створені з сполук шинного походження в тканинах рослин, що свідчить про те, що рослини можуть змінювати деякі забруднювачі після їх поглинання. Дослідники зазначили, що ці висновки надають нове розуміння екологічної долі забруднювачів, пов'язаних з шинами, та їх переміщення через системи виробництва харчових продуктів.
Хоча дослідження не пропонує способу видалення забруднювачів шинного походження, дослідники зазначили, що висновки можуть допомогти в майбутньому моніторингу безпеки харчових продуктів, сільськогосподарських практик та розробці безпечніших технологій виробництва шин.
«Це дослідження змінює наше уявлення про забруднення від зносу шин», — сказав професор Бенні Шефец, старший автор дослідження. «Частинки шин часто обговорюються в першу чергу як проблема мікропластику. Наші висновки показують, що їх слід також розглядати як довгострокові переносники хімічних забруднювачів, здатних переміщатися через ґрунти та потрапляти в урожай».
