Якщо запитати резервістів 8207-го батальйону, щоб вони пояснили ситуацію на північному напрямку, а саме в Лівані, ви, ймовірно, за кілька хвилин зрозумієте, наскільки добре вони його знають. Адже після сотень днів резервної служби, п’яти ротацій на кордоні та десятків кілометрів за ним, для них немає іншого варіанту.

Дійсно, коли командир батальйону підполковник Й. розпочинає розмову, він зізнається, що має особливе ставлення до цього сектора: «Я живу прямо тут, навпроти районів, де ми діємо. І для мене, завдяки особистому знайомству з місцем і загрозами, значення цього зростає в багато разів».

Зараз батальйон «Нахаль» розпочинає свою шосту ротацію, вперше в районі, який, можливо, географічно близький, але оперативно зовсім інший – сирійський сектор, де вони діятимуть під командуванням 474-ї дивізії.

Можна було б припустити, що після прибуття на нову територію тренування бійців батальйону зосередяться на її особливостях. Але саме там, між оборонними завданнями, бійці призупинили свою оперативну рутину, щоб тренуватися з акцентом на ліванський сектор, і цьому є пояснення.

«Ми беремо участь у безперервній серії поточних заходів у сирійському секторі, від кордону до зони безпеки, заходячи та виходячи за потреби», – представляє командир батальйону 8207, – «але навіть зараз еталонним сценарієм і головною метою залишається максимальна готовність. Якщо ми будемо готові до інтенсивних бойових дій, подібних до тих, що ми пережили там, ці можливості будуть дійсними на будь-якій місцевості».

Батальйонні навчання, які розпочалися сьогодні вранці і триватимуть ще багато годин, були побудовані за цією ж концепцією. «Особливість тут полягає в тому, що навчання не було заплановане в початковому графіку тренувань і не було частиною переходу до сирійського сектора. Командири ініціювали його самостійно, перебуваючи глибоко в оперативній діяльності, і поки бійці вже були в секторі», – заявляє він.

Головним викликом було інтегрувати навчання, не порушуючи поточних операцій: «Ми ставимося до всього як до останньої можливості тренуватися перед боєм, тому ми обрали комплексні навчання. Звісно, не всіх можна залучити, оскільки нам все ще потрібно виконувати завдання в секторі, тому ми розділили їх так, щоб одні були в секторі, а інші – на тренуванні. Пізніше сили будуть ротувати, і весь батальйон пройде навчання в повному обсязі».

Додаткова складність виникає через терміни поточної ротації. «Це не «стандартні» місяці», – зізнається він, – «це період, який починається з липня-серпня і триває до свят. Це, мабуть, найважчий час для бійців, щоб бути далеко від дому. Діти на канікулах, сім’ї, і все ж, кожна ротація по-новому, вони розуміють важливість, і коли є можливість тренуватися – вони з’являються».

Сценарій, обраний для навчань, як зазначає підполковник Й., імітував «класичний» ліванський маневр. В ранкові години, до початку «бою», сили мали висунутися до «збірних» пунктів і організуватися для виступу. Для батальйону цей етап також став невід’ємною частиною бойових дій останніми роками.

«Якщо в минулому це, можливо, було більш тривіально», – ділиться командир, – «то сьогодні, з можливостями ведення вогню та повітряними загрозами, це теж стало свого роду битвою саме по собі. Як організувати район, розосередити сили та захистити їх».

Після завершення збору вони негайно розпочнуть наступний етап, який вимагає від батальйону швидкої адаптації до мінливих умов: «Звідти ми рухаємося на кілька кілометрів до мети. Зазвичай ми також тренуємося щодо зміни завдання, що і відбувається на практиці. Ми плануємо одне, а потім раптом виникають усілякі зіткнення та обмеження, і нам доводиться переадаптуватися, у всіх напрямках».

Згодом спектр загроз розширюється, ставлячи в центр бойові дії в повітряному вимірі. «Будуть солдати, розташовані на позиціях, і нам потрібно буде виявити їх за допомогою дронів і практикувати їх знищення. Ми також інтегруємо дрони, які намагатимуться ідентифікувати наш прогрес. Деякі навіть скидають імітовані гранати з повітря, щоб проілюструвати загрозу».

Наприкінці годин тривалого пересування та зіткнень сили досягнуть визначеної мети. «Там вони практикують захоплення цілей. Насправді, це зазвичай ліванське село», – демонструє він, – «і в дію вступають «важкі» засоби, включаючи бойові постріли, імітованого ворога, танки та інженерні сили».

І незважаючи на зосередженість на майбутніх операціях, для командира однією з головних цілей є вивчення всього, що відбувається і позаду сил: «Мають бути перевірені всі підрозділи батальйону – від медичного до роти адміністративної підтримки (Пласам). Це далеко не тільки бійці на передовій».

Комплексний пакет також включає сценарій масового інциденту. «Щоб змоделювати таку ситуацію, бійці переживуть ситуацію, коли транспортний засіб перекинувся і пошкоджений», – деталізує він, – «їм доведеться його вирівняти, керувати ситуацією та евакуювати за потреби. Тут виникає питання маршрутів евакуації, де сьогодні ми розуміємо, що весь комплекс, вся система – це важливе».

Коли підполковника Й. запитують, що він вважав би успішними навчаннями, він не говорить про бойові дії без змін, потрясінь і складнощів, а навпаки: «Найважливіше для мене – це гнучкість. Є те, що ми планували, і це одне, але є те, що відбувається насправді, і як ми з цим справляємося – ось що справді має значення».

Для резервного батальйону, який був викликаний 7 жовтня і вже завершив п’ять ротацій, деякі з яких були надзвичайно тривалими, саме існування навчань у рутині операцій він визначає як досягнення. «Виконувати оборонне завдання протягом цих місяців», – наголошує командир, – «і при цьому встигати вийти на навчання, і розуміти важливість використання цього часу – це свого роду перемога, коли ми розпочинаємо місію в Сирії».