Травень 30, 2026
Єрусалим, 30 травня 2026 року (TPS-IL) — 22 травня 2026 року двоє палестинців наблизилися до Кармей-Цур, єврейського села на Західному березі на південь від Єрусалиму. За даними ЦАХАЛу, пара була застрелена після того, як вони "кидали коктейлі Молотова" в бік будинків. Вбиті озброєні особи були братами віком 15 та 19 років.
Для ізраїльської армії підлітковий вік не скасовував їхньої кваліфікації як терористів. Однак для міжнародних ЗМІ це був ще один приклад того, як Ізраїль вбиває палестинських дітей.
«Ізраїльські солдати застрелили двох палестинських підлітків на Західному березі» — такий заголовок був у Reuters, тоді як іспанська щоденна газета Democrata вийшла з заголовком «Палестинський неповнолітній та молодий чоловік загинули від пострілів ізраїльської армії поблизу поселення в Хевроні».
«Вони не вкажуть на той факт, що вони намагалися вбити ізраїльтян, і були вбиті під час скоєння злочину», — сказав TPS Ітамар Маркус, засновник Palestinian Media Watch. «Це той тип матеріалів, який потрапить до звітів «Бецелем» та ООН, ніби ми вбили дитину, а не терориста».
Заявлений напад у Кармей-Цур ще раз підкреслив і виявив, як складна та заплутана природа війни може бути спрощена до зневажливих наративів на Близькому Сході, особливо навколо смерті дітей.
Більше того, інцидент стався всього за кілька днів після того, як комісія Організації Об'єднаних Націй опублікувала доповідь, яка розкритикувала те, що вона назвала «навмисним націлюванням Ізраїлю на палестинських дітей на окупованій палестинській території» з 7 жовтня. Критики розкритикували доповідь за те, що вона представляє неповнолітніх переважно як жертв, не надаючи достатньої ваги випадкам, коли підлітки були причетні до нападів, спроб нападів чи іншої терористичної діяльності.
Відсутній контекст за цифрами
На запитання TPS, чи розрізняє комісія дані щодо неповнолітніх між дітьми, причетними до терористичної діяльності чи нападів, і тими, хто не був, Комісія відповіла, що у всіх випадках, розглянутих у її останній доповіді, «жодна з дітей жодним чином не була причетна до насильницьких чи підозрілих дій». B’Tselem не відповів на запит TPS щодо коментаря до моменту публікації.
Аналітик Близького Сходу Алекс Грінберг заявив, що, хоча він не бачив конкретної поточної кампанії, спрямованої на вербування дітей, загальна культура мучеництва залишає простір для того, щоб молодь втягувалася у насильство.
«Ще до 7 жовтня, коли [палестинці] влаштовували свої театральні вистави, ви часто бачили дітей, які брали участь і тримали Калашнікови», — зазначив Грінберг. «Можливо, немає конкретного підбурювання дітей до того, щоб стати шахідами, але вони завжди вшановують і цінують мучеників, незалежно від того, хто вони і що вони робили. У них немає сумнівів щодо вербування молоді».
За словами Грінберга, атмосфера в Газі, Юдеї та Самарії формується системою освіти та суспільним дискурсом, які прославляють тероризм і мучеництво.
«ЄДИНА освіта, яка існує в Газі та Юдеї та Самарії, — це ця ісламістська освіта, яка підтримує тероризм, прославляє тероризм, вшановує мучеників незалежно від того, що вони зробили, чи вбили вони цивільних, чи солдатів», — сказав він.
Коли нападник — неповнолітній
Для ізраїльтян, які пережили такі напади, той факт, що нападник був неповнолітнім, не змінює суті вчинку. У 2016 році 17-річний Мухаммед Тарайра зарізав 13-річну Халлель Яффу Аріель у Кір'ят-Арба, поки вона спала.
«Він був терористом у всіх сенсах, незважаючи на свій молодий вік і на додаток до нього», — сказав TPS Шукі Гільбоа, який постраждав під час нападу. «Він справді спланував напад, спланував маршрут свого прибуття, спланував час, справді спланував, який будинок, у яке вікно він збирається».
Гільбоа сказав, що цей випадок показує, наскільки глибоко вкорінена ця ідея в молодому нападнику.
«Ви бачите 17-річного хлопця, коли те, від чого він мав би найбільше дистанціюватися, — це смерть і збереження життя, який йде вбивати євреїв, вбивати маленьких дітей, з чітким усвідомленням того, що це мета його життя», — сказав він. «Це показує, наскільки глибоко, наскільки глибоко вкорінене це місце вбивства в них з нульового віку».
Іншим випадком, на який посилаються ізраїльтяни, є вбивство у 2016 році Дафни Меїр, 38-річної матері шістьох дітей з Отніеля на півдні Хевронських гір. Меїр, медсестра в медичному центрі Сорока, була зарізана на вході до свого будинку 15-річним палестинським нападником, поки її діти були поруч.
Її чоловік, Натан Меїр, розповів TPS, що вік нападника не зменшив тяжкості вбивства чи залишеної травми.
«Зрештою, 15-річний хлопець взяв ніж і зарізав їхню матір перед дітьми, тому його вік не має значення», — сказав Меїр. «Немислимий рівень жорстокості не має нічого спільного з віком. Це лише ставить дуже складне питання про освітнє середовище навколо такої дитини».
Меїр сказав, що напад не був частиною військового протистояння, а навмисним нападом на сім'ю в її домі. «Цей хлопець просто вийшов з дому, взяв кухонний ніж і зайшов до іншого дому, до людей, яких він не знав», — сказав він. «Це був справді вибір, його абсолютний вибір. І катастрофа безкінечна. Ми живемо наслідками щодня».
Для Меїра вбивство показало, як зосередження на віці нападника може затьмарити природу вчинку. «Найстабільніше в житті людини, психологічно теж, — це мати», — сказав він. «І якщо мати зникає так, таким чином, якщо вона така вразлива, то це абсолютно руйнівний удар».
Повертаючись до питання про те, як палестинські неповнолітні потрапляють у культуру мучеництва, Маркус вказав на випадок 14-річного палестинського нападника, який залишив прощальний записку. За словами Маркуса, хлопець написав: «Аллах здійснив мою мрію для мене, якою є мучеництво за Аллаха». Потім він попросив свою матір не плакати, а радіти: «мамо, видавай звуки радості і не плач». Він також звернувся до свого батька: «Не сумуй, батьку».
Для Маркуса важливість листа полягає в тому, що він розкриває світогляд самих дітей. «Що тут важливо, насправді, палестинським дітям прищепили, що стати мучеником — це досягнення».
14-річного хлопця не просто повідомили як загиблого, додав Маркус; його похорон транслювали по телебаченню Палестинської Автономії. «Тепер, пам'ятайте, йому 14 років. Його похорон показали по палестинському телебаченню».
Під час трансляції, за словами Маркуса, на фоні грала пісня, що прославляла мучеництво, зокрема слова: «прикрась мене трояндами, моя мати. Це найкращий час. Ангели чекають на мене…»
Для Маркуса суперечка щодо «дітей, убитих Ізраїлем» — це не лише суперечка про цифри. Це суперечка про те, що сталося до моменту, коли неповнолітній був застрелений під час нападу: хто навчив його, що його смерть буде досягненням, хто зробив його героєм після цього, і який меседж отримали інші діти.
Доки підлітки-нападники представляються лише як діти, убиті Ізраїлем, без контексту нападу та прославляння, що оточує їхню смерть, Маркус попередив, наступній дитині вже прищеплюють, що означає стати наступним мучеником.
«Вони не відмовляють дітей від того, щоб вони навмисно йшли вбивати себе. Вони насправді це підсилюють».
