Від Песаха Бенсона та Омера Новосельського • 14 вересня 2026 року
Єрусалим, 14 вересня 2026 року (TPS-IL) — Для більшості пасажирів космічна радіація під час польоту є незначною частиною щоденного опромінення. Але для пілотів та бортпровідників, які проводять сотні годин на рік у повітрі, ці відмінності можуть накопичуватися. Нові вимірювання над південним Ізраїлем дають вченим чіткіше уявлення про те, як радіація на висоті польоту змінюється залежно від активності Сонця.
Дослідження не означає, що пасажири стикаються з новою радіаційною небезпекою. Його значущість полягає в тому, що воно надає рідкісні, прямі вимірювання космічної радіації над Близьким Сходом і показує, що радіаційне середовище на висоті польоту змінюється залежно від активності Сонця. Для авіаційного персоналу, який проводить сотні годин на рік у повітрі, краще розуміння цих коливань може призвести до більш точних оцінок довгострокового професійного опромінення.
«Сонце насправді захищає нас від деякої космічної радіації. Коли сонячна активність зменшується, цей захист слабшає, і більше галактичних космічних променів можуть досягти атмосфери Землі», — пояснив The Press Service of Israel автор дослідження, доктор Рой Янів.
Янів з Єврейського університету в Єрусалимі та Медичного центру Шеба провів дослідження разом із професором Йоавом Яїром з Університету Райхмана та професором Коліном Прайсом з Тель-Авівського університету.
Результати базуються на шести запусках висотних повітряних куль, здійснених над південним Ізраїлем між 2014 та 2016 роками. Кулі доставили детектори радіації на висоту близько 35 кілометрів, що дозволило дослідникам виміряти радіацію відблизькості до землі до верхніх шарів атмосфери, включаючи висоти, досягнуті комерційними літаками.
Щит Сонця
Вимірювання показали зворотну залежність між сонячною активністю та радіацією, виявленою приладами, з кореляцією мінус 0,71. Іншими словами, рівень радіації зростав зі зниженням сонячної активності.
Однак дослідники застерігають, що дослідження включало обмежену кількість спостережень, тому кореляцію слід вважати показовою, а не статистично остаточною.
Виходячи з виміряної залежності, дослідники оцінили, що компонент радіації, виявлений їхніми приладами, міг бути на 40-60% вищим під час умов мінімальної сонячної активності, ніж під час періодів максимальної сонячної активності. Але Янів наголосив TPS-IL, що це екстраполяція, а не пряме вимірювання, зроблене під час сонячного мінімуму.
Для випадкових пасажирів немає причин для занепокоєння, оскільки додаткова радіація від кількох польотів на рік є незначною порівняно із загальним природним опроміненням. Для дуже частих мандрівників, і особливо для авіаційного персоналу, кумулятивне опромінення стає більш актуальним. Рівень радіації залежить не тільки від сонячного циклу, але й від висоти польоту, широти, маршруту та тривалості. Чим довший і вищий політ, і на вищих широтах, тим вище буде опромінення.
Янів додав, що Міжнародна комісія з радіаційного захисту вважає опромінення для більшості випадкових пасажирів «незначним».
Дослідники також порівняли свої вимірювання за допомогою повітряних куль з EXPACS/PARMA, комп'ютерною моделлю, яка використовується для оцінки космічної радіації в атмосфері Землі. Вимірювання тісно відповідали прогнозам моделі щодо електромагнітного компонента радіації.
Наступним кроком дослідників є вимірювання більшої кількості компонентів радіаційного середовища, зокрема нейтронів, та збір спостережень під час різних фаз сонячного циклу.
Дослідження було опубліковано у рецензованому журналі Journal of Geophysical Research: Atmospheres.
