Песах Бенсон та Омер Новосельський • 11 червня 2026 року

Єрусалим, 11 червня 2026 року (TPS-IL) — Втрата жиру на животі може принести переваги, які тривають набагато довше, ніж вважалося раніше — навіть якщо вага згодом повертається, згідно з великим ізраїльським дослідженням, яке ставить під сумнів загальноприйняті уявлення про успіх дієт.

Дослідження, проведене групою вчених з Університету Бен-Гуріона в Негеві, свідчить про те, що місце втрати жиру має більше значення, ніж цифра на вагах. Вчені виявили, що зменшення вісцерального жиру — глибокого абдомінального жиру, що оточує внутрішні органи — було тісно пов’язане зі зниженням довгострокового ризику діабету 2 типу, навіть через роки після завершення початкового втручання у спосіб життя. Це також підтверджує зростаючі докази того, що розподіл внутрішнього жиру є кращим предиктором метаболічних захворювань, ніж лише індекс маси тіла (ІМТ).

Доктор Хадар Кляйн, провідний автор дослідження, повідомила The Press Service of Israel, що результати свідчать про те, що зміни у способі життя можуть залишати тривалий біологічний відбиток.

«Наші висновки свідчать про те, що організм може зберігати довгострокову кардіометаболічну пам’ять про втрату вісцерального жиру», — сказала Кляйн, зареєстрований дієтолог, магістр наук та кандидат на ступінь доктора філософії. «Навіть після того, як учасники відновили свою вагу, зменшення вісцерального жиру, досягнуте під час 18-місячного втручання у спосіб життя, частково зберігалося і залишалося пов’язаним з кращим довгостроковим метаболічним здоров’ям».

Вона пояснила: «Це означає, що відновлення ваги не обов’язково дорівнює повному метаболічному рецидиву. Успішний період здорового способу життя може залишити захисний фізіологічний відбиток, який зберігається роками».

Дослідження, опубліковане у рецензованому журналі Circulation, охопило 366 учасників з дієтичних випробувань CENTRAL та DIRECT-PLUS, проведених університетом у партнерстві з міжнародними дослідниками. Учасники пройшли 18-місячні структуровані програми дієти та фізичних вправ, а потім за ними спостерігали до десяти років, з повторними скануваннями магнітно-резонансної томографії (МРТ) для детального вимірювання розподілу жиру.

Використовуючи високороздільну МРТ-сканування з потужністю 3,0 Тесла, дослідники відстежували вісцеральний жир поряд з жиром печінки, жиром підшлункової залози та підшкірним абдомінальним жиром.

Метаболічний вплив був значним. Кожне 10% зменшення вісцерального жиру під час втручання було пов’язане приблизно з 30% зниженням ризику розвитку діабету 2 типу в подальші роки. Більші зменшення демонстрували ще сильніший захист: 20% зменшення було пов’язане майже з 50% зниженням ризику.

Хоча учасники з часом відновили значну частину втраченої ваги, рівень вісцерального жиру залишався нижчим за базовий. Жир печінки повернувся до початкових рівнів, а жир підшлункової залози навіть збільшився понад базовий.

Дослідники кажуть, що результати можуть вплинути на клінічну практику, заохочуючи лікарів уважніше стежити за окружністю талії та розглядати вісцеральний жир як терапевтичну мішень, а не як прихований побічний продукт зусиль зі зниження ваги. Це може змістити метрики успіху за межі ІМТ у бік розподілу абдомінального жиру.

«У звичайній клінічній практиці окружність талії слід використовувати послідовніше як простий та доступний маркер абдомінального жиру та кардіометаболічного ризику. Коли це можливо, пряма оцінка вісцерального жиру була б ще кращою», — сказала Кляйн. Однак МРТ та сканування подвійної енергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DXA) не є здійсненними на щоденній основі.

«Нам потрібно розробити більш доступні, недорогі та масштабовані методи для оцінки вісцерального жиру та моніторингу змін з часом», — сказала вона TPS-IL.

Кляйн попередила, що результати наразі застосовуються лише до втручань у спосіб життя. Вона повідомила TPS-IL, що залишається невідомим, чи препарати для схуднення дають такий самий ефект. Майбутні дослідження, за її словами, повинні визначити, «чи виробляють вони також стійку втрату вісцерального жиру».

Але безпосереднім наступним кроком, за її словами, є «перенесення цих висновків у клінічну практику та розуміння основної біології».

Кляйн наголосила, що хоча ІМТ, скринінговий інструмент, який оцінює, чи має людина здорову вагу, порівнюючи її вагу з її зростом, залишається корисним, «він більше не повинен бути єдиним центральним показником успіху».