Комітет під головуванням депутата Кнесету Алона Шустера провів подальше обговорення медичної реабілітації поранених у війні "Залізні мечі", ґрунтуючись на спеціальному звіті Державного контролера від червня 2026 року.
Голова комітету, депутат Кнесету Алон Шустер: "Медичні та реабілітаційні системи повинні впоратися з безпрецедентним обсягом поранень, і недостатньо лише висвітлювати недоліки; необхідно забезпечити швидке та вимірюване впровадження рекомендацій. Обов'язок Кнесету та виконавчих органів – забезпечити виконання рекомендацій у визначені терміни, щоб поранені не загрузли в бюрократії".
Звіт, представлений на обговоренні, показав, що станом на вересень 2025 року було проліковано понад 20 000 поранених, а пізніші звіти оцінювали цю кількість приблизно в 26 000 осіб. Також повідомлялося, що приблизно 1 660 поранених пройшли лікування у відділеннях стаціонарної реабілітації з 7 жовтня 2023 року по липень 2025 року. Перевірка виявила, що напередодні війни існував дефіцит тисяч фахівців з реабілітації, а штатну квоту не оновлювали з 2003 року. Представник Управління Державного контролера зазначив, що фізичні травми мають професійні, соціальні, подружні, медичні та сімейні наслідки, і закликав розглядати лікування поранених як "національну місію".
Доктор Міріам Фінк Леві, заступник директора Медичного дивізіону Міністерства охорони здоров'я: "Міністерство охорони здоров'я розпочало внутрішній процес вивчення уроків майже одразу після 7 жовтня. Міністерство розробило національний план реабілітації з інвестиціями понад 250 мільйонів шекелів, збільшенням реабілітаційних ліжок та розширенням інфраструктури; кількість реабілітаційних ліжок зросла (приблизно 1 004 ліжка напередодні війни, з регулярними доповненнями в плані до 2028 року). Збільшення кількості ліжок має супроводжуватися збільшенням персоналу та його підготовкою, а Міністерство сприяє розвитку громадської реабілітації, домашньої реабілітації та розробці нових інформаційних систем. Ми розробляємо цифрові панелі інструментів, які дозволять нам отримувати інформацію в режимі реального часу наскільки це можливо. Міністерство також готує процедуру екстреної реабілітації та розробляє спеціалізовані академічні навчальні програми, включаючи навчання з виготовлення протезів".
Міністерство охорони здоров'я представило на обговоренні заходи з готовності до надзвичайних ситуацій: створення реабілітаційного комплексу в Національному оперативному штабі охорони здоров'я, розробку процедур, переведення відділень за необхідності, організацію домашньої реабілітації та створення громадських денних центрів для зменшення навантаження на лікарні. Леві заявила, що медичні каси є активними партнерами в цій моделі, і пацієнтів слід направляти до альтернативних закладів або громадської реабілітації за необхідності: "Зрозуміло, що всім краще бути вдома, ніж у лікарні".
ЛІат Гертман, заступник директора Відділу реабілітації Міністерства оборони: "Відділ отримує від 1 000 до 1 500 нових поранених щомісяця; відповідь включає модель "Реабілітація перш за все", відтермінування деяких медичних комісій для надання негайної медичної, реабілітаційної та економічної підтримки; без довгострокового бюджетного затвердження та розширення штату відділ "ще довго не зможе триматися на плаву". Відділ також працює над забезпеченням доступу до цифрової інформації, скороченням часу очікування та зменшенням бюрократичного навантаження, але навантаження на підрозділи та служби в округах залишається високим".
Командувач Центру медичних служб ЦАХАЛу, полковник Аві Шейна: "ЦАХАЛ супроводжує поранених з моменту поранення на полі бою до передачі відповідальності за подальшу реабілітацію, у тісній співпраці з системою охорони здоров'я та Відділом реабілітації Міністерства оборони. Досягнення в лікуванні стали можливими завдяки безперервній синхронізації, коли ЦАХАЛ визначає найшвидший пункт евакуації в режимі реального часу відповідно до медичного стану та оперативних потреб. Навіть після госпіталізації представники Медичного корпусу продовжують супроводжувати поранених у лікарнях для забезпечення плавного переходу, при цьому рішення щодо шляху реабілітації приймаються в повній співпраці з пораненим та його родиною. Після вивчення уроків війни ми зараз працюємо над покращенням та полегшенням доступу до передачі інформації сім'ям та зміцненням координації між усіма супроводжуючими сторонами".
Генеральний директор Медичного центру "Бней Ціон", професор Охад Гохман: "Система реабілітації потребує широкого системного погляду, який забезпечить допомогу постраждалим у війні поряд з усіма пацієнтами в звичайному режимі. Ми повинні готуватися до надзвичайних ситуацій через механізми пріоритезації та регулювання, балансуючи бажання пацієнта з можливостями системи, і терміново вирішити проблему відсутності захисних заходів у деяких реабілітаційних відділеннях країни. Крім того, існує гострий дефіцит медичних працівників; робота інфраструктури в другій половині дня може розширити послуги, але поточний механізм грантів створив спотворення і фактично призвів до скорочення послуг через невідповідність деяких фахівців – я звернувся до Міністерства охорони здоров'я з проханням переглянути це".
Директорка лікарні Іхілов, докторка Орлі Барак-Цафрір: "Систему реабілітації необхідно розглядати з егалітарної точки зору та скоротити розриви та розбіжності між загальною реабілітацією та геріатричною реабілітацією, які наразі базуються на медично необґрунтованому віковому поділі. Перенаправлення ресурсів геріатричної реабілітації для допомоги постраждалим від війни створило дефіцит для інших груп населення, а зміцнення всієї системи є передумовою для подолання надзвичайних ситуацій без шкоди для безперервності догляду. Реабілітація – це безперервний процес протягом усього життя, тому вкрай важливо зміцнювати домашню та громадську реабілітацію, усувати фінансові бар'єри та надавати цілеспрямовану допомогу при легких, невидимих черепно-мозкових травмах, які драматично погіршують функціонування та працездатність".
Представник Медичної асоціації Ізраїлю, доктор Алон Фрідман: "Війна змінила суспільне сприйняття та перетворила реабілітацію з галузі, яка раніше вважалася другорядною, на основну медичну допомогу. Однак, незважаючи на збільшення кількості ліжок, значні прогалини та дефіцит лікарів-реабілітологів і громадських служб все ще існують. Дефіцит денної реабілітації без необхідності подовжує госпіталізацію та шкодить безперервності догляду, і терміново потрібні стимули для збільшення кількості резидентів у цій галузі. Ми повинні розширити професійну підтримку для невидимих черепно-мозкових травм та зміцнити професійну реабілітацію, щоб надати рекомендації та інструменти тим, хто може і хоче повернутися до роботи та навчання".
Дана Пінхасов, представниця Організації ветеранів ЦАХАЛу з інвалідністю: "Характер нинішньої війни вимагає від нас розширити погляд на професійну реабілітацію. Якщо раніше Відділ реабілітації переважно займався молодими призовниками, то сьогодні існує величезна кількість резервістів, які отримали поранення вже після того, як побудували кар'єру, навчалися та створили життєві шляхи. Для них травма вимагає переосмислення та повного перенавчання, іноді включаючи поглиблене навчання. Система реабілітації наразі не фінансує магістерські програми, якщо бакалаврат не фінансувався нею, і це є суттєвим обмеженням; людина, яка не може повернутися до своєї професії, потребує інструментів для побудови свого майбутнього, а адаптація освіти є невід'ємною частиною реабілітації".
Нілі Шарабі, мати Ноама, солдата розвідувального підрозділу "Ґіваті", який був важко поранений у Хан-Юнісі, та представниця асоціації сімей поранених "Адот": "Мій син Ноам перервав свою подорож за кордон після року перерви 7 жовтня, негайно повернувся до Ізраїлю, щоб воювати, і був важко поранений у бою в Газі, втративши трьох своїх друзів та командира. З грудня 2023 року ми перебуваємо на довгому шляху реабілітації, і як людина, яка супроводжує його разом з багатьма іншими сім'ями, я хочу уточнити: ми, члени сім'ї, не є гостями біля ліжка пораненого; ми є невід'ємною та надзвичайно важливою частиною їхньої системи реабілітації. Поряд з величезною вдячністю за відданість медичних команд, ми стикаємося з серйозними прогалинами та відсутністю управлінської синхронізації, які в реальному часі шкодять вікну можливостей реабілітації наших дітей. Ми мимоволі стали штатними клерками, які керують неможливою бюрократією з медичними фондами, Міністерством оборони та лікарнями, без знань чи повноважень. Ми вимагаємо, щоб держава негайно встановила чітку процедуру визначення "члена сім'ї, який доглядає", який отримає повний доступ до інформації, та призначила медичного координатора для кожної важко пораненої особи для координації догляду та зменшення бюрократичного тягаря на сім'ї, щоб ми могли зосередитися на тому, що справді важливо: підтримці наших дітей та поверненні їх до життя".
