Автор: Девід Ісраель • 15 листопада 2026 року

Єрусалим, 15 листопада 2026 року (TPS-IL) — У понеділок Ізраїль відзначить державний День пам’яті Давида Бен-Гуріона, через 53 роки після його смерті. З цієї нагоди Інститут спадщини Бен-Гуріона та Архів Бен-Гуріона оприлюднюють два історичні документи, які мають сьогодні надзвичайну вагу: лист, який Бен-Гуріон написав судді Верховного суду США Луїсу Брандейсу 5 січня 1934 року, і меморандум, надісланий йому 4 червня 1935 року.

В обох Бен-Гуріон попереджає про глобальне поширення антисемітизму та застерігає, що євреї можуть бути змушені залишити свої країни. Він також викладає далекоглядну стратегію: щоб гарантувати майбутнє єврейського народу, Земля Ізраїлю повинна розширити свої можливості щодо прийому іммігрантів, а Негев має бути освоєний. Він бачив у ньому останній великий земельний резерв, який вода, заселення та праця могли перетворити на простір для мільйонів євреїв.

Документи були оприлюднені завдяки співпраці між Інститутом спадщини Бен-Гуріона та Дослідницьким інститутом вивчення Ізраїлю та сіонізму імені Бен-Гуріона при Університеті Бен-Гуріона в Негеві. Вони публікуються вперше.

У листі 1934 року, написаному після приходу нацистів до влади в Німеччині, Бен-Гуріон описує, як антисемітська пропаганда поширювалася Європою. Під час короткого візиту до Англії та Франції, писав він, він бачив, як зерна нацистської пропаганди проти євреїв повільно приживалися в обох країнах, майже непомітно.

Він не розглядав це як локальне або тимчасове явище. Він розумів, що антисемітизм може поширитися далеко за межі Німеччини і що єврейська нація не може будувати своє майбутнє на припущенні, що інші нації гарантуватимуть її безпеку. Цей висновок поставив імміграцію в центр його думок, поряд зі здатністю Землі Ізраїлю приймати євреїв, змушених залишити свої домівки.

У листі названо два чинники, про які сіоністські лідери повинні пам’ятати: тяжке становище єврейського народу та абсорбційна здатність країни. Для Бен-Гуріона було недостатньо визнати лихо євреїв або закликати євреїв до імміграції. Необхідно було створити економічну, трудову та поселенську інфраструктуру, щоб вони могли прибути й облаштувати своє життя тут. За його оцінками, країна тоді могла приймати 50 000 євреїв на рік, і він попередив, що без своєчасної підготовки єврейський народ може заплатити високу ціну.

До червня 1935 року Бен-Гуріон перейшов від питання імміграції до питання дій: де могли б бути абсорбовані сотні тисяч євреїв, а в майбутньому, можливо, й мільйони? Його меморандум до Брандейса відкривається заявою про те, що найбільш нагальною проблемою в Землі Ізраїлю на той момент була проблема землі. Він застерігав, що межі розселення майже досягнуті, і що без розширення доступних площ буде неможливо прийняти всіх євреїв, які були змушені або можуть бути змушені покинути свої країни.

Його відповіддю був Негев — величезний і майже безлюдний простір, який, на його думку, мав колосальний потенціал. Його головне значення, писав він, полягало в тому, що великі території були буквально порожніми від жителів. Бурінням свердловин, стверджував він, можна було б створити густе великомасштабне поселення, якого більше ніде не вдалося б досягти в західній Палестині.

Це мислення пов’язане з одним із найвідоміших його висловів: «Якщо ми знайдемо воду, ми знайдемо землю». Бен-Гуріон розумів, що головною перешкодою в Негеві був не брак землі, а людська і технологічна здатність перетворити пустелю на місце для життя, землеробства та праці. У цьому баченні майбутнє Негева не диктується природою, а залежить від того, що люди можуть створити і побудувати.

Він не зупинився і на загальному баченні. Він визначив Ейлатську затоку та долину Арава як економічно, політично та стратегічно важливі. Ще у 1935 році він запропонував заснувати біля Умм-Рашраша, на Червоному морі, піонерське єврейське поселення чисельністю від 50 до 100 поселенців, яке займалося б сільським господарством і рибальством. Він також передбачав майбутню роль Ейлата як сполучної ланки між Європою та Азією і як комерційного та економічного центру. Єврейське майбутнє, писав він, пов’язане з великомасштабним сільськогосподарським освоєнням Негева та відкриттям шляху для єврейської праці й ініціативи на морі, і що раніше, то краще.

Ейтан Дунієц, генеральний директор Інституту спадщини Бен-Гуріона, сказав, що читання документів, написаних 91 рік тому, викликає сильне враження саме через їхню актуальність для сьогоднішньої реальності. Бен-Гуріон бачив, як антисемітизм поширювався в Європі у 1934 році, зазначив він, і це підтвердило його попереднє розуміння того, що єврейська нація не може довіряти своє майбутнє іншим.

Офіційна державна церемонія відбудеться цього тижня в Національному парку могили Бен-Гуріона в Мідрешет-Бен-Гуріон за участю президента Іцхака Герцоґа, поряд із представниками уряду, сил безпеки, членами кібуцу Сде-Бокер, родиною Бен-Гуріона та жителями регіональної ради Рамат-Негев.