Песах Бенсон • 10 червня 2026 року

Єрусалим, 10 червня 2026 року (TPS-IL) — Ізраїльські вчені виявили, що атмосферні частинки, відомі як аерозолі, можуть короткочасно нагрівати планету, перш ніж зрештою сприяти її охолодженню. Це відкриття може покращити прогнозування клімату.

Аерозолі — це крихітні частинки в повітрі, що утворюються з таких джерел, як забруднення, лісові пожежі, пилові бурі, морські бризки та промислова діяльність. Вчені давно знають, що вони впливають на хмари та температуру, але нове дослідження показує, що час цих ефектів є таким же важливим, як і їхній розмір чи концентрація. Оскільки їхні ефекти можуть змінюватися з часом, сучасні кліматичні моделі можуть не враховувати важливі короткострокові нагрівання та довгострокові охолоджувальні реакції, що ускладнює точне прогнозування майбутніх змін температури.

Використовуючи комп’ютерне моделювання, команда вчених під керівництвом Гая Дагана з Інституту наук про Землю Фреді та Надін Герман Єврейського університету в Єрусалимі дослідила, що відбувається після раптового підвищення рівня аерозолів. Вони виявили, що протягом перших кількох днів атмосфера може фактично нагріватися. Це відбувається тому, що зміни в поведінці хмар призводять до утворення більшої кількості високогірних хмар, які затримують тепло, що інакше виходило б у космос.

Однак вони також виявили, що це раннє нагрівання не триває довго. Моделювання показало, що ця атмосферна «пам’ять» стає очевидною, коли хмарні системи продовжують розвиватися після початкового збільшення кількості аерозолів.

«Багато з того, що ми знаємо про взаємодію аерозолів і хмар, походить зі спостережень за атмосферою в один момент часу», — сказав Гай Даган. «Наші результати показують, що атмосфера має пам’ять. Кліматичний вплив аерозолів залежить не тільки від того, скільки частинок присутнє, але й від того, наскільки швидко змінюються умови та скільки часу було у атмосфери для реакції».

У міру адаптації атмосфери умови у верхніх шарах починають змінюватися. Хмарні системи розвиваються, і з часом вони дозволяють більшій кількості тепла виходити в космос. У цей момент загальний ефект змінюється на протилежний, і аерозолі починають чинити охолоджувальний вплив.

Простими словами, одні й ті ж частинки можуть нагрівати планету в короткостроковій перспективі та охолоджувати її пізніше, залежно від того, скільки часу було у атмосфери для реакції.

Дослідження також вводить поняття «атмосферної пам’яті», що означає, що кліматичний вплив аерозолів залежить не тільки від того, скільки частинок присутнє в даний момент, але й від того, чи їхній рівень нещодавно зростав або падав.

Це означає, що два однакових рівня забруднення все ще можуть призвести до різних кліматичних наслідків залежно від нещодавніх змін в атмосферних умовах.

Дослідники кажуть, що ці висновки вказують на потенційне вдосконалення кліматичного моделювання, перехід від статичних припущень «знімка» до систем, які відстежують еволюцію рівня аерозолів та реакції хмар з часом. Ця зміна може покращити як короткострокові прогнози кліматичних коливань, так і довгострокові прогнози глобального потепління.

Дослідники зазначили, що ці висновки можуть допомогти політикам краще зрозуміти найближчі кліматичні наслідки змін у нормативних актах щодо викидів, особливо в регіонах із сильним забрудненням.

Результати були опубліковані у рецензованому журналі Nature Communications.