Девід Ісраель • 3 листопада 2026 року
Єрусалим, 3 листопада 2026 року (TPS-IL) — Європейські санкції, спрямовані проти ізраїльського бізнесу в Юдеї та Самарії, несуть у собі ризик погіршення економічних умов, які змушують палестинців шукати майбутнє в інших місцях, зокрема й у самій Європі, попередили The Press Service of Israel експерти. Санкції, такі як нещодавно запроваджені Британією, можуть підірвати підприємства та підживити палестинську еміграцію до Європи, зазначили вони.
Для палестинців, найнятих ізраїльськими підприємствами, наслідки бойкотів і санкцій можуть бути негайними. Працівники в ізраїльських промислових зонах в Юдеї та Самарії часто заробляють майже вдвічі більше, ніж їхні колеги, які працюють на палестинських роботодавців. Закриття або перенесення цих підприємств може позбавити тисячі палестинців відносно добре оплачуваних робочих місць, штовхаючи їх у безробіття або змушуючи погоджуватися на значно нижчі зарплати.
Економічний тиск відбувається на тлі ширшого явища палестинської еміграції. Опитування неодноразово демонстрували, що значна кількість палестинців, особливо молодь, виїхали б, якби мали таку можливість. Економічні труднощі, невпевненість у безпеці та песимізм щодо майбутнього належать до головних причин.
Результатом є дедалі більше протиріччя: європейські уряди, які заявляють, що прагнуть поліпшити умови життя палестинців, можливо, підтримують політику, яка робить перебування в палестинських громадах дедалі важчим.
Один ізраїльський бізнесмен із промислового парку Баркан у Самарії сказав TPS-IL, що не сумнівається в долі сотень найнятих ним палестинців. Цвіка не назвав свого прізвища, не бажаючи привертати увагу бойкотного руху.
«Вони постраждають першими, — сказав він The Press Service of Israel. — Ми забезпечуємо їм засоби до існування, і якщо це завдасть шкоди нашому бізнесу, найперше, що станеться, — вони втратять роботу і стануть безробітними».
На думку Цвіки, наслідками таких заходів ЄС буде «величезна шкода широкому промисловому сектору, де зайняті десятки тисяч робітників».
«Я хочу наголосити, що ці працівники отримують такі самі умови праці, як і ізраїльтяни, включно з усіма соціальними пільгами. Вони заробляють хороші зарплати. Якщо вони зможуть знайти роботу в палестинського роботодавця, зарплати там становлять приблизно 20% від того, що платимо ми. Але знайти таку роботу далеко не гарантовано».
Робітники, що опинилися під перехресним вогнем
За даними Міжнародної організації праці (МОП) ООН, реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) у Палестинській автономії (ПА), включно зі східним Єрусалимом, скоротився на 17,1% між першим кварталом 2023 року та першим кварталом 2025 року. Світовий банк повідомив, що сукупний реальний ВВП у ПА та Газі скоротився на 28% у 2024 році, впавши до 10,6 млрд доларів і знищивши 15 років економічного зростання.
Палестинське центральне статистичне бюро (PCBS) повідомило, що рівень безробіття в ПА зріс із приблизно 14% у третьому кварталі 2023 року (129 000 осіб) до 29,5% у першому кварталі 2026 року (294 000 осіб) та 27,9% у 2-му кварталі 2026 року (284 000 осіб).
Тим часом кількість палестинців із ПА, працевлаштованих у ізраїльських роботодавців, досягла 53 000 у 2-му кварталі 2026 року порівняно з 48 000 у попередньому кварталі. Цей показник включає палестинців, які працюють як усередині Ізраїлю, так і в ізраїльських поселеннях в Юдеї та Самарії.
За даними PCBS, понад 35 000 працювали всередині «Зеленої лінії», лінії перемир’я до 1967 року, тоді як ще 17 600 були працевлаштовані в ізраїльських поселеннях в Юдеї та Самарії. Їхня сукупна середня денна заробітна плата становила 263,40 шекеля (84,14 долара), що майже вдвічі перевищувало 134,30 шекеля (42,90 долара), які заробляють палестинці, що працюють на палестинських роботодавців.
Проте стаття, опублікована в жовтні 2026 року Єрусалимським центром у справах безпеки та зовнішньої політики (JCFA), попередила, що британські санкції на продукцію, вироблену ізраїльськими підприємствами в Юдеї та Самарії, можуть мати серйозні наслідки для палестинських робітників, які там працюють. Стаття, написана колишнім послом Ізраїлю в Канаді Аланом Бейкером і Морісом Гіршем, директором Ініціативи за підзвітність і реформування Палестинської автономії при JCFA, попередила, що санкції можуть спонукати ізраїльські підприємства звільняти палестинських працівників. Ізраїль також може розглянути можливість анулювання дозволів на роботу, що потенційно вплине на ширшу групу з 53 000 палестинців, найнятих ізраїльськими роботодавцями, включно з тими, хто працює всередині «Зеленої лінії». Оскільки рівень безробіття серед палестинців уже наближається до 30%, за їхніми оцінками, втрата цих відносно добре оплачуваних робочих місць може підняти цей рівень до 32%-34%.
Палестинські робітники можуть зіткнутися з двома різними ризиками: скорочення європейських замовлень може призвести до того, що постраждалі підприємства в Юдеї та Самарії скоротять робочі місця, що потенційно вплине на частину з 17 600 палестинців, які там працюють, тоді як будь-яке рішення Ізраїлю скасувати дозволи на роботу у відповідь на обмеження може також вплинути на палестинців, працевлаштованих усередині «Зеленої лінії». Гірш і Бейкер описують останнє як можливий контрзахід з боку Ізраїлю.
У коментарях для TPS-IL Гірш охарактеризував підхід Європи як «божевільне лицемірство». Він зазначив, що в той час як європейські країни прийняли мільйони біженців із Сирії та інших куточків Близького Сходу, вони набагато менш охоче приймають палестинців, навіть під час війни.
Після нападу ХАМАСу 7 жовтня 2023 року Ізраїль заборонив в’їзд до країни приблизно 115 000 палестинським робітникам, які мали дозволи. За даними «Ґіша» (Gisha), ізраїльської правозахисної та юридичної неурядової організації, що опікується питанням свободи пересування палестинців, із приблизно 48 000 дозволів на роботу, дію яких було призупинено з початком війни, близько 32 000 було поновлено у 2024 році. Однак поновлення дозволів не показує, скільки робітників насправді повернулися до своїх робочих місць.
Тихий вихід
Економічні труднощі є частиною ширшої проблеми: палестинці залишають свої громади в пошуках можливостей за кордоном, особливо в Європі та Північній Америці.
Німеччина історично була провідним європейським напрямком для палестинських шукачів притулку, тоді як Греція та Кіпр слугують важливими пунктами в’їзду. Усталені палестинські громади також існують у Швеції, Данії, Франції, Нідерландах та Сполученому Королівстві.
Конкретні цифри щодо палестинської еміграції визначити важко. У період з 2015 по 2025 рік держави-члени Європейського Союзу отримали 216 000 первинних заяв про надання притулку від осіб, зареєстрованих як особи без громадянства, особи з невідомим громадянством або як громадяни Палестини.
Бажання виїхати виникло ще до нинішньої війни. У вересні 2022 року доктор Халіль Шикакі, директор Палестинського центру політичних та соціологічних досліджень (PCPSR) у Рамаллі, повідомив, що в середньому 30% палестинців висловлювали бажання емігрувати протягом попереднього десятиліття. Цей показник сягав 41% у Газі порівняно з 23% у ПА. Серед молоді у віці від 18 до 29 років середній показник становив 42%, зростаючи до 53% у Газі.
Шикакі пояснив бажання виїхати невдоволенням умовами життя, невпевненістю в безпеці та песимізмом щодо примирення між ПА та Газою.
Інші опитування PCPSR виявили, що від 25% до 33% палестинців виїхали б, якби мали таку можливість.
Доктор Мордехай Кедар, ізраїльський дослідник арабської культури та викладач Університету Бар-Ілан, сказав TPS-IL, що палестинський вихід більш виражений серед молодого покоління.
«Сьогодні спостерігається дуже суттєвий вихід з Юдеї та Самарії. Велика кількість людей виїжджає, особливо молодь. Переважно це молоді чоловіки, але з’ясовується, що молоді жінки теж виїжджають», — сказав він.
Кедар припустив, що зміна ставлення в сім’ях також відіграє певну роль. Традиційно, за його словами, деякі арабські родини неохоче дозволяли неодруженим донькам самостійно подорожувати за кордон, але оскільки все більше молодих чоловіків виїжджає, на його думку, деякі родини дедалі охочіше дозволяють емігрувати і своїм донькам.
Розділена Європа
Європейський Союз залишається розділеним щодо пропозицій обмежити торгівлю з ізраїльськими поселеннями в Юдеї та Самарії. Деякі держави-члени наполягають на більш жорстких заходах після консультативного висновку Міжнародного суду ООН 2024 року щодо політики Ізраїлю на палестинських територіях. Німеччина, Австрія, Угорщина та Чехія виступили проти повної заборони торгівлі.
Відповідно до Угоди про асоціацію між ЄС та Ізраїлем, преференційний торговельний режим не поширюється на товари, що походять з ізраїльських поселень в Юдеї та Самарії. Однак багато товарів усе ще можуть потрапляти на європейський ринок за стандартними тарифними правилами режиму найбільшого сприяння, залежно від їхньої класифікації.
Рішення Суду Європейського Союзу 2019 року вимагає, щоб харчові продукти, що походять з окупованих Ізраїлем територій, зазначали територію свого походження і, де це застосовно, вказували, чи походять вони з ізраїльського поселення. У липні 2026 року Європейська комісія представила міністрам торгівлі варіанти подальших обмежень, зокрема спеціальні експортні ліцензії для компаній, що працюють в ізраїльських поселеннях в Юдеї та Самарії, підвищені мита на їхню продукцію, а також часткову або повну заборону торгівлі.
За відсутності згоди на рівні ЄС кілька країн вдалися або оголосили про національні обмеження на торгівлю з ізраїльськими поселеннями в Юдеї та Самарії. У вересні 2026 року Британія оголосила про плани заборонити імпорт товарів із цих поселень і запровадити цільові заходи проти фізичних та юридичних осіб, причетних до розширення поселень. Уряд заявив, що законодавство для більш широких обмежень очікується протягом шести-дев’яти місяців.
Франція та Канада також оголосили про плани запровадити національні заборони на товари з поселень. Британія, Франція та Канада привітали заходи, які вже вжили або реалізують Ірландія, Іспанія, Норвегія, Бельгія та Нідерланди. Тим часом Данія, Фінляндія, Ісландія, Польща, Португалія та Швеція пообіцяли підтримку подальших дій, але поки не оголосили про аналогічні заборони.



