Песах Бенсон • 25 серпня 2026 року
Єрусалим, 25 серпня 2026 року (TPS-IL) -- Ізраїльські дослідники виявили докази того, що натуфійські мисливці-збирачі розробили систематичні методи збору диких злаків приблизно 15 000 років тому, що свідчить про те, що люди експериментували з управлінням дикими культурами за тисячі років до появи усталеного землеробства.
Результати, оголошені Університетом Хайфи, надають нові докази свідомого збору зернових до одомашнення культур. Дослідники кажуть, що натуфійці збирали дикі злаки на різних стадіях дозрівання, що вказує на організований процес і глибокі знання рослин, від яких вони залежали.
«Знахідки свідчать не тільки про збір зернових, але й про існування видів, які не розкладаються, як одомашнені види, що існують сьогодні, і натуфійці знали, як їх відрізняти та використовувати для збільшення врожаю», — сказала доктор Іріс Груман-Ярославська з Університету Хайфи, яка керувала дослідженням.
Натуфійська культура існувала в Леванті приблизно від 15 000 до 12 000 років тому, коли спільноти мисливців-збирачів все більше переходили до осілого способу життя. Цей період характеризувався більшими поселеннями, зберіганням їжі та все більш складними знаряддями праці.
Дослідники вивчили 90 лез серпів з Тераси печери Кармель-Стрім, археологічної пам'ятки на південь від Хайфи, та ще 68 з пам'ятки Сільвія 1 у долині річки Йордан. Використовуючи мікроскопи зі збільшенням до 200 разів, вони проаналізували сліди зносу, що залишилися на лезах під час використання.
Команда виявила докази того, що натуфійські спільноти збирали дикі злаки на різних стадіях дозрівання протягом кількох тижнів.
Щоб перевірити свої висновки, дослідники провели 17 експериментів, використовуючи 22 реконструйовані серпи для збору диких злаків на різних стадіях дозрівання в різних частинах Ізраїлю. Порівнюючи сліди зносу, отримані під час експериментів, зі слідами на археологічних знаряддях, вони змогли розрізнити збір напівстиглих та більш зрілих зерен.
Всі 158 археологічних лез показали знос, що відповідає збору зернових. Приблизно половина показала ознаки особливо тривалого використання, тоді як деякі були заточені або іншим чином обслуговувалися під час використання.
«Ознаки використання показують, що серп був інструментом, який використовувався на кількох етапах роботи», — зазначили дослідники. «Це поєднання свідчить про організований робочий процес та розвинені практичні знання в обробці диких злаків».
Дослідники заявили, що збір зернових до їх природного розсіювання зменшив би кількість насіння, доступного для відновлення наступного року. Тому збереження та висівання деякого насіння могло б допомогти підтримувати врожайність і потенційно збільшити врожай.
«Ми розглядаємо це як ранню форму вирощування зернових, хоча це ще не усталене землеробство, яке розвинулося в неоліті», — сказала Груман-Ярославська.
Дослідження було опубліковано в рецензованому журналі Scientific Reports.
